В першу чергу звернемо увагу на внесені зміни в повноваженнях державних виконавців. Відмітимо, що згідно з новою редакцією закону обов’язки і права державних виконавців встановлюються окремою статтею (ст. 11 Закону). Права державних виконавців були систематизовані і виведені в окрему норму Закону.
Пряме закріплення в Законі права держвиконавця у випадку ухилення боржника від виконання рішення суду звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження на право виїзду боржника – фізичної особи або керівника боржника – юридичної особи за межі України до виконання рішення, викликає найбільший інтерес. Дане нововведення вирішило спірні питання, які залишилися с попередньої редакції, у зв’язку із відсутністю прямої норми Закону (див. листа Мін’юсту від 6 червня 2008 року № 25-32/507).
Державним виконавцям були надані наступні права:
- отримувати від органів, установ, організацій та посадових осіб конфіденційну інформацію, необхідну для провадження виконавчих дій п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону);
- звертатися до органа (посадової особи), який видав виконавчий документ, за роз’ясненням його змісту (п. 9 ч. 3 ст. 11 Закону);
- за наявності рішення суду про примусове проникнення, що виноситься за поданням держвиконавця, отримувати такий доступ (п. 15 ч. 3 ст. 11 Закону);
- залучати до проведення або організації виконавчих дій, в тому числі і на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача, суб’єктів господарювання (п. 19 ч. 3 ст. 11 Закону). В попередній редакції йшлося лише про залучення виключно на платній основі суб’єктів господарювання, які мають відповідні ліцензії.
- під час виконання рішень державний виконавець має право на безпосередній доступ до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти. Порядок доступу до таких реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення (ч. 1. ст. 4. Закону).
Нова редакція Закону передбачає інші вимоги до виконавчого документа, що необхідні для відкриття виконавчого провадження. А саме (ст. 18 Закону):
- у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним. Дану статтю можна назвати цілком логічною, адже за відсутності таких вимог суди можуть видавати один виконавчий лист про стягнення присудженого з кількох відповідачів або ж кільком стягувачам один виконавчий лист на всіх;
- виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.
- законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів. Безумовним плюсом в боротьбі зі зловживаннями і безпідставними претензіями є наявність гербової печатки як умови дійсності виконавчого документа.
- у судових справах, за якими застосовано заходи забезпечення позовних вимог, - копії документів, що підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову, у разі якщо такі заходи застосовувалися судом. Норма підпункту 3 п. 4 ст. 19 Закону є імперативною.
Необхідно звернути увагу, що згідно нової редакції Закону, строк для пред’явлення виконавчого документа до виконання скорочено з 3 до 1 року.
До нововведень також слід віднести:
- у заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника (п. 2, ст. 19 Закону).
- у разі виконання рішення про конфіскацію майна засудженого за вироком суду - копія опису майна і копія вироку. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опис майна не проводився (підпункт 1, п. 4, ст. 19 Закону).
- у разі виконання рішення про конфіскацію майна за постановою суду - копія протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна (підпункт 2, п. 4, ст. 19 Закону).
Зазначимо, що згідно нового Закону на сторони покладено обов’язок протягом 3 днів письмово повідомити держвиконавця про повне або часткове самостійне виконання рішення боржником (п. 5 ст. 12 Закону).
Також слід відмітити, що сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній (підпункт 2, п. 2 ст. 21 Закону). В попередній редакції ця сума складала 5 млн. грн.
Відтепер держвиконавцы конфіскують кошти боржника в гривнях та іноземній валюті з його банківських рахунків та вкладів. Лише в разі їх відсутності конфіскація розповсюджується на майно боржника.
Згідно ст. 58 нової редакції Закону змінено умови грошової оцінки арештованого майна:
- введено нове поняття "визначення вартості майна", яке здійснюється держвиконавцем, тоді як "оцінка майна" здійснюється суб’єктом оціночної діяльності – суб’єктом господарювання;
- у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення;
- державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем;
- звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.
Необхідно також звернути увагу на ст. 62 Закону. За нею можлива реалізація майна на комісійних умовах. Віднині на комісійних умовах реалізується майно, вартість котрого не перевищує 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2550 грн.), товари побутового вжитку, інше рухоме майно (якщо стягував не проти). За умови, що майно не продано протягом 2 місяців, воно може бути уцінено, але не більше, ніж на 30 %. Повторна уцінка не повинна перевищувати 50 % від початкової вартості майна. Нереалізоване майно стягувач отримає за початковою вартістю.
Крім вказаних змін, необхідно також виділити:
- звернення стягнення на будинок, квартиру, земельну ділянку, інше нерухоме майно фізичної особи проводиться у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник (ст. 63 Закону);
- стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати (ст. 68 Закону);
- зміно порядок виселення боржника (ст. 78 Закону).
Істотними мінусами нового Закону є:
- те, що за боржником збереглося лише право судового оскарження;
- подання скарги на дії або бездіяльність держвиконавця віднині не є підставою для призупинення виконавчого провадження;
- безумовне подорожчання послуг державної виконавчої служби зі стягнення, тобто збільшення виконавчого збору. Якщо раніше виконавчий збір складав 10 % від фактично стягненої суми боргу або вартості майна, то зараз ті ж 10 %, але вже від суми або вартості майна, котрі підлягають стягненню (ст. 28 Закону).
Не дивлячись на те, що деякі положення оновленого Закону України «Про виконавче провадження» не є ідеальними та потребують особливої уваги під час реалізації їх на практиці, він все ж таки більш чітко закріпив повноваження державних виконавців та конкретизував багато інших положень, що в свою чергу, повинно покращити ситуацію в питаннях виконання судових та інших рішень.
